Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2014 року Справа № 910/5320/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Демидової А.М.,

суддів Владимиренко С.В.,

Ємельянова А.С. (доповідач у справі),

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"на рішеннягосподарського суду міста Києва від 06.06.2014 р. (суддя Шкурдова Л.М.) та на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 05.08.2014 р. (судді: Баранець О.М., Пашкіна С.А., Сітайло Л.Г.) у справі№ 910/5320/14 господарського суду міста Києваза позовомФонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань УкраїнидоПублічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"проповернення депозитного вкладу за участю представників: від позивача Головко П.В., довіреність №1264-06-1 від 31.12.2013 р. Фреюк А.Т., довіреність №274-06-1 від 10.04.2014 р.від відповідача Самольотов І.І., довіреність №09-32/24 від 13.12.2014 р.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду м. Києва від 06.06.2014 р. у справі №910/5320/14, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.08.2014 р., позов Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі - Фонд) до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (далі - ПАТ "Промінвестбанк") про повернення депозитного вкладу задоволено частково, стягнуто 20 000 000 грн. 00 коп. безготівкових грошових коштів, 646 575 грн. 35 коп. пені, 660 000 грн. 00 коп. інфляційних втрат. У задоволенні позовних вимог про стягнення 386 грн. 41 коп. пені за несвоєчасну сплату процентів за березень 2014 р. відмовлено. Стягнуто з відповідача в доход Державного бюджету України судовий збір у сумі 73 080 грн. 00 коп.

Не погодившись з судовими актами, прийнятими господарськими судами попередніх інстанцій, ПАТ "Промінвестбанк" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.08.2014 р., рішення господарського суду міста Києва від 06.06.2014 р. у справі №910/5320/14 та винести нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Касаційна скарга мотивована неправильним застосуванням господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 12.09.2014 р., колегією суддів у складі: головуючий суддя - Демидова А.М., судді: Владимиренко С.В., Ємельянов А.С. (доповідач у справі), касаційну скаргу ПАТ "Промінвестбанк" прийнято до провадження. Розгляд справи призначено на 23.09.2014 р.

В судове засідання 23.09.2014 р. з'явились представники позивача та відповідача.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в касаційній скарзі, просив скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.08.2014 р., рішення господарського суду міста Києва від 06.06.2014 р. у справі №910/5320/14 та винести нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Представники позивача в судовому засіданні заперечили проти задоволення касаційної скарги та просили залишити без змін оскаржувані судові акти.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та досліджено судами попередніх інстанцій, 04.05.2011 р. між ПАТ "Промінвестбанк" (банк) та Фондом (клієнт) укладено генеральну депозитну угоду №82-Ф-11/20-1236/2-2.

За умовами вказаної угоди позивач перерахував, а відповідач прийняв тимчасово вільні кошти, у тому числі резервні кошти в національній валюті на депозитний рахунок відкритий на ім'я позивача на умовах визначених угодою та додатковими угодами до неї.

Генеральна депозитна угода №82-Ф-11/20-1236/2-2 від 04.05.2011 р. набирає чинності з моменту підписання її сторонами та діє до 31.12.2011 р., що закріплено в п. 4.1 останньої.

Надалі, сторонами укладено ряд додаткових угод, якими внесено наступні зміни до зазначеної генеральної угоди:

1. продовжено термін розміщення безготівкових грошових коштів клієнта на депозитному рахунку, передбачений п. 1.2 угоди, в сумі 20 000 000 грн. 00 коп. на строк до 20.03.2014 р. (додаткова угода №20-0572/2-2 від 20.02.2014 р.);

2. передбачено нарахування відповідачем процентів у розмірі 9 % річних на суму вкладу в порядку, визначеному п. 6.3 угоди (додаткова угода №20-0572/2-2 від 20.02.2014 р.);

3. встановлено, що проценти нараховуються і перераховуються на рахунок позивача щомісячно протягом одного банківського дня, наступного за звітним місяцем і у день повернення вкладу (додаткова угода №20-1861/2-2 від 31.05.2012 р.).

Причиною виникнення даного спору є наявність, на думку позивача, підстав для стягнення з ПАТ "Промінвестбанк" визначених Фондом сум банківського вкладу, процентів, нарахованих на банківський вклад, пені та 3% річних.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов не допускається.

Аналогічні приписи закріплено в ст. 193 Господарського кодексу України.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунку (глава 72 цього кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу. Вказане закріплено в ч. 1 ст. 1058 Цивільного кодексу України.

Приписами ст. 2 Закону України "Про банки та банківську діяльність" встановлено, що вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Згідно з ч. 1 ст. 530 вказаного кодексу, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Як закріплено в ч. 2 ст. 1060 Цивільного кодексу України, за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

За таких обставин, позивач звернувся до відповідача з листом №64-03-5 від 12.03.2014 р., в якому просив ПАТ "Промінвестбанк" в порядку передбаченому пп. 6.3.5 п. 6.3 генеральної депозитної угоди №82-Ф-11/20-1236/2-2 від 04.05.2011 р. про часткове повернення вкладу в сумі 19 500 000 грн. 00 коп. та пропонував укласти додаткову угоду на продовження терміну розміщення грошових коштів позивача з урахуванням суми повернення.

Однак, вказану додаткову угоду сторонами укладено не було, кошти у сумі 19 500 000 грн. 00 коп. відповідач не повернув.

Крім того, листом №28-01-07/74 від 19.03.2014 ПАТ "Промінвестбанк" звернувся до Фонду з пропозицією продовжити розміщення безготівкових грошових коштів на депозитному рахунку в повному обсязі.

Проте, додаткова угода про продовження розміщення вкладу у розмірі 20 000 000 грн. 00 коп. позивачем підписана не була.

Таким чином строк розміщення безготівкових грошових коштів Фонду на депозитному рахунку в сумі 20 000 000 грн. 00 коп., відповідно до умов генеральної депозитної угоди, із врахуванням внесених сторонами змін, закінчився 20.03.2014 р. При цьому, відповідач не повернув позивачу кошти у розмірі 20 000 000 грн. 00 коп.

Вищевказане підтверджується матеріалами справи та досліджувалось судами попередніх інстанцій.

У зв'язку з наведеними обставинами, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає правомірними та обґрунтованими висновки господарських судів попередніх інстанцій про наявність передбачених чинним законодавством підстав для задоволення позову у частині стягнення з відповідача 20 000 000 грн. 00 коп. безготівкових грошових коштів.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 вказаного кодексу, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, що зазначено ч. 3 ст. 549 даного кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Так, в п. 5.2 генеральної депозитної угоди №82-Ф-11/20-1236/2-2 від 04.05.2011 р. закріплено, що за порушення взятих на себе зобов'язань з повного або часткового повернення суми депозиту та своєчасності сплати процентів на депозит передбачено сплата банком на користь клієнта пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент порушення від суми невиконаного зобов'язання за кожний день прострочення.

Одночасно, ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, з огляду на встановлені господарськими судами попередніх інстанцій обставини, а саме порушення відповідачем договірного зобов'язання з повернення позивачу депозитних коштів, місцевий та апеляційний господарські суди правильно застосували наведені норми ст. 230 Господарського кодексу України та ст. 625 Цивільного кодексу України та обґрунтовано задовольнили вимогу Фонду про стягнення з ПАТ "Промінвестбанк" пені та інфляційних втрат.

При цьому, в п. 1 додаткової угоди №20-1861/2-2 від 31.05.2012 р. до генеральної депозитної угоди сторони погодили, що проценти нараховуються і перераховуються на рахунок клієнта щомісячно протягом одного банківського дня, наступного за звітним місяцем і у день повернення вкладу (вклад на день винесення рішення не повернутий). Відповідачем надані докази сплати процентів 01.04.2014 р.

За таких обставин, заявлена позивачем вимога про стягнення пені в розмірі 386 грн. 41 коп. за несвоєчасну сплату процентів за березень 2014 р. в сумі 98 630 грн.14 коп., відповідно до висновків судів попередніх інстанцій, не підлягає задоволенню.

Судова колегія Вищого господарського суду погоджується з наведеною позицією місцевого та апеляційного господарських судів.

Інші доводи, викладені в касаційній скарзі, відхиляються колегією суддів як необґрунтовані.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Таким чином, враховуючи, що місцевим та апеляційним господарськими судами було у повній мірі встановлено всі обставини, які мають значення для вирішення спору по суті та таким обставинам була надана правильна юридична оцінка, суд касаційної інстанції вважає, що підстави зміни або скасування прийнятих судами попередніх інстанцій судових рішень відсутні.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача підлягає стягненню судовий збір за подачу касаційної скарги.

Керуючись ст.ст. 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.08.2014 р. та рішення господарського суду міста Києва від 06.06.2014 р. у справі №910/5320/14 залишити без змін.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді: С.В. Владимиренко

А.С. Ємельянов